Прикольні Тости

Було це на шикарній віллі.
Пили горілку й краплі Бітнера,
І так мене там напоїли,
Що я аж... Завагітнила!
Дівчата! Вип'ємо за тверезий спосіб життя!

Питають у дебіла:
— Де чорне, а де біле?
Й почули від дебіла:
— А чорне там, де біле!
Вип'ємо ж, друзі, за сонячні кольори нашого щастя!

Кохана! Зайвих слів не треба,
Ми все зуміли вже пройти.
Я хочу випити за тебе,
За мене випила щоб ти!

А тепер такий «серйоз»:
Тост за спільний наш склероз.
Зразу щоб і бездоганно
Ми забули все погане:
Що було, що бути може...
Хай хороше допоможе!

Мужики! Це дійсність, не уява.
Вже й круті подейкують: ось-ось
Буде свято ще одне — «халява»
От коли ми, хлопці, нап'ємось!

Бридко й соромно — Чи не цабе!
Аж душа пломеніє, палає...
Я сьогодні полаяв себе,
Як ніхто мене досі не лаяв.
Що бездарно прожив цю добу,
Що сміявся з каліки, мов блазень,
Що нічого в собі не здобув,
Що знайому нізащо образив.
Справедливість — це діло святе.
Принагідно хай совість палає.
А себе я полаю й за те,
Що раніше себе так не лаяв!
Вип'ємо ж за щиру, нищівну самокритику!

Став він надто діловим.
В справах грузне!
Але замість голови
має... гузно!
Давайте вип'ємо за людей з головами!

Бабця лікареві все
Принесла, що мала:
— Щось у грудях душу ссе,
Щось печінку смале!
Зуби висипались вмить,
Ниють мої ніжки.
Тут — стріляє,
Тут — болить.
Голова — мов діжка!
Відповів їй лікар-спец,
Мов ошпарив кулями:
— Дорогенька! Це — капець!
Капець — не лікуємо!
Вип'ємо ж за всемогутню медицину!

На душі у нього зранку поночі.
Ти, красуне, зваж це... Недарма
Він тобі хотів зробити боляче
Тим, чого у нього вже нема!
Вип'ємо за те, щоб у нас завжди було оте!

Знайоме вам
Зомліле слово «ах!»
Від почуттєвої навали?
А вас носили на руках?
А вас так палко цілували?
Вип'ємо за медові вуста чоловіків і за надійну міць їхніх рук!